Олексій Латенко – підприємець, наставник та бізнес-тренер, який має досвід у веденні бізнесу понад 20 років. За його плечима – десятки успішно реалізованих бізнес-проєктів, які приносять дохід у кількох країнах і різних валютах.
Він – той, хто зміг пройти не одне випробування кризою з гідністю та мінімальними втратами. Ексклюзивно для «Печерської Асамблеї» Олексій розповів про свою концепцію ведення бізнесу, а також дав поради, із чого краще починати власну справу, на що звернути увагу та яких помилок слід уникати.
Ви в бізнесі вже 22 роки. Маєте величезний досвід як будування бізнесу з нуля, так і виведення його з кризових ситуацій. А що з цього зробити важче?
Насправді це досить важко порівняти. Щоб відкрити власний бізнес у наш час, потрібно бути людиною, яка вміє ризикувати та брати на себе відповідальність. Підприємець має бути готовим працювати з ранку й до вечора і жертвувати багато чим заради процвітання своєї справи. Крім того, слід налаштовуватися не на миттєвий результат, а на «марафон».
Є простіший варіант створення власної справи, і саме його я рекомендую – це франчайзинг. Наприклад, людина хоче відкрити піцерію. Є два шляхи: створити все самостійно або ж піти шляхом франчайзингу. У першому випадку 9 із 10 підприємців втрачають свій бізнес. У другому ж – статистика протилежна: 9 із 10 випадків спрацьовують, і лише 1 може «прогоріти».
Моя концепція створення дієвих джерел доходу проста: краще мати 10% у 10 активах, ніж 100% в одному. Чи підходить така стратегія всім? Однозначно – ні. Кожен підприємець мусить обрати свій шлях. Мій тривав понад 20 років – це відповідь на питання, чи легко відкрити власну справу.
Щодо виведення бізнесу з кризи скажу таке. Є в житті моменти, коли замість того щоб рятувати бізнес, варто зупинитися, зафіксувати збиток і йти далі. Але трапляються випадки, коли є сенс триматися та реорганізовувати бізнес. Усе індивідуально, і порівнювати досить складно.
Зважаючи на свій багаж знань та освіту, порадьте, де краще навчатися бізнес-стратегій – в університетах, за книгами чи на власних помилках?
Освіта, яку я отримував понад 20 років тому, була вже неактуальною. На той час я вже мав власну компанію і за місяць заробляв більше, ніж ті, хто мене вчив, за рік. Але не можу сказати, що знання, які я отримував у школі чи університеті, мені не допомогли. Вони розвинули мій інтелект і навчили ухвалювати швидкі та правильні рішення в бізнесі.
Зараз уже є величезна кількість профільних шкіл та бізнес-академій, де викладають практики – люди, які мають досвід та можуть дати дійсно ті знання, які знадобляться в житті.
Аби навчитись бізнесу, я б рекомендував знайти компанію, де можна пройти стажування чи попрацювати персональним асистентом керівника, щоб дослідити бізнес зсередини та отримати досвід, який потім можна буде взяти за основу. Але я раджу знайти свого наставника з бізнесу, який би допомагав досягти бажаного результату. Вважаю, що саме робота з наставником – найкращий спосіб зростання майстерності й експертності бізнесмена.
Можете назвати найулюбленішу та найкращу книгу про бізнес, яку порадите прочитати всім?
Я раджу кожному, хто хоче побудувати успішний бізнес, три книги: «Працювати на себе» Майкла Гербера, «І ботаніки роблять бізнес» Максима Котіна, «Не накидайтеся на зефір!» Еллен Сінгер і Хоакіма де Посада. Із цих книжок треба починати свій шлях у бізнесі. А у своїй сфері – навчання особистих фінансів – я раджу прочитати «Шлях до фінансової свободи» Бодо Шефера, «Найбагатша людина у Вавилоні» Джорджа Клейсона, «Багатий тато, бідний тато» Роберта Кійосакі та “Лазня для мізків” (1 та 2 частини) Валерія Стрільчика. Із цих книг можна починати своє фінансове навчання.
Є категорія підприємців-початківців, які на 200% вірять у свою ідею та заради її втілення продають та віддають усе, залазять у борги. Як ви до цього ставитеся?
Вийде чи не вийде – залежить від багатьох чинників, і лише віри у свою ідею тут, на жаль, недостатньо. Почати свою справу буде вкрай важко. Однак чи варто заради цього продавати все та залазити в борги? Однозначно – ні. Особливо для людини, яка не має досвіду. Спершу варто навчитись, бо без знань та теорії досягти успіху в бізнесі дуже складно.
Як ставитеся до такого виду бізнесу, як блогінг? Зараз блогери заробляють часом набагато більше за власників компаній, наприклад.
Блогінг – це творчість. Серед блогерів є ті, які досягають успіху, бо дійсно мають талант. Якщо ви вмієте писати, знімати відео та робити яскраві фото, тобто бути цікавим аудиторії та зможете це монетизувати – прекрасно. Але варто розуміти, що блогерів дуже багато, а успішних – одиниці.
Для того, щоб обрати блогінг як професію, треба дослідити цю сферу та зрозуміти, чи вона вам підходить. Бо це майстерність. Сьогодні завдяки таланту можна заробляти величезні гроші, я позитивно до цього ставлюсь.
У яких сферах порадите відкривати бізнес сьогодні?
Світ змінюється, і те, що було ефективним учора, сьогодні може вже не працювати. Потрібно бути гнучким та обирати сфери, які залишатимуться актуальними при змінах на ринку. Треба бути на кілька кроків попереду.
Я б порадив знайти таких людей, бути з ними в одній команді, вчитися в них та вивчати ситуацію у світі. Дивитись, які з інноваційних технологій зараз будуть розвиватися. Це, зокрема, штучний інтелект, або ж усе, що пов’язане з блокчейном чи перенесенням бізнесу в онлайн. Це тренди, на які вже зараз потрібно звертати увагу, максимально їх вивчати та продумувати шляхи реалізації в цих напрямах.
Які «негативні» риси повинен мати бізнесмен, націлений на успіх? Наприклад, уміти брехати чи «ходити по головах»?
У наш час людина, яка має такі цінності, може бути успішною, але дуже недовго. Обманути можна один раз. Ходити по головах та бути жорстким конкурентом – вихід для когось, але такий стиль ведення бізнесу потребує значних ресурсів, а за перемогами стоїть велика ціна, яку треба буде заплатити – і фінансово, і морально.
Мій підхід зовсім інший. Я – за партнерство. Я за те, щоб допомагати один одному, максимально взаємодіяти з іншими компаніями та об’єднуватися за принципом цінностей – чесності, порядності, поваги до клієнтів, колег та до себе самого.
Інтерв’ю з Олексієм Латенком було опубліковано в журналі «Печерська Асамблея»